Студопедия — На рисунке показана кривая инвестиций.

Важливою ланкою податкової політики держави є критерії оподаткування. В якості першого критерію економісти називають справедливість (рівність), в якості другого – ефективність. Але основним в системі справедливості є критерій платоспроможності. У відповідності з ним податки повинні зростати по мірі зростання доходів, в результаті чого нерівність у матеріальному положенні скорочується. Проблеми зростання податкових надходжень в державний бюджет: *низька платоспроможність суб’єктів господарювання *«тіньова» економіка в державі *недостатня ефективність системи оподаткування *протизаконне ухилення від податків

46. Неокласична і кейнсіанська теорії попиту на гроші.

Попит на гроші – це потреба у певному запасі грошей. Він визначається як кількість платіжних засобів, які населення та фірми хочуть держати в ліквідній формі, тобто в формі готівки та чекових депозитів (каси). Неокласики.Попит на гроші пред’являють ті, кому вони потрібні для розрахунків. Сукупний попит складається з кількох частин: трансакційний попит, попереджувальний попит, спекулятивний попит. Неокласики попит на гроші зводили до трансакційного попиту. Операції, що пов’язані з реалізацією ВНП є трансакційними,а попит на гроші для цих операцій є трансакційним попитом. Кейнсіанці. Кейнсіанська теорія переваг ліквідності намагається дати відповідь на вказані проблеми, виходячи із мотивів економічного суб’єкта, які спонукають його зберігати частину свого багатства у формі ліквідних грошових активів. Дж. М. Кейнс виділяє мотиви: трансакційний, спекулятивний, перестороги, відмічаючи при цьому, що суб’єкт не завжди може визначити, якими саме мотивами він керується. Трансакційний — мотив збереження грошей, що виникає із зручності їхнього використання як засобу платежу. Перестороги — мотив збереження грошей як корисного ресурсу купівельної спроможності, який у майбутньому дає можливість здійснювати незаплановані витрати. Спекулятивний — мотив збереження грошей, що виникає з невизначеності майбутньої вартості інших фінансових активів і бажанням уникнути витрат. Кейнс розглядав попит на гроші як функцію від номінального доходу і норми позичкового процента. За його теорією номінальний доход прямо пропорційно впливає на грошовий попит (під впливом трансакційного мотиву і мотиву перестороги), a норма позичкового процента обернено пропорційно (залежно від спекулятивного мотиву).

47. Реальний попит на гроші. Фактори попиту на гроші в кейнсіанській теорії.

Реальний попит на гроші – це потреба у певному запасі грошей. Він визначається як кількість платіжних засобів, які населення та фірми хочуть держати в ліквідній формі, тобто в формі готівки та чекових депозитів (каси). Цінові фактори: *рівень цін *обсяг товарної маси *швидкість обігу грошових одиниць *ефект відсоткової ставки (зростання рівня цін, яке призводить до збільшення попиту на гроші, що при незмінній грошовій масі викликає підвищення їх ціни) *ефект реального багатства (підвищення рівня цін, що викликає зниження реальної вартості фінансових активів із фіксованою ціною (акції, облігації, строкові депозити)) Нецінові фактори: *зміни в державних видатках (монетарна політика НБУ) *зміни в світовій економіці (динаміка і рівень валютного курсу національної грошової одиниці)

48. Пропозиція грошей та фактори, що її визначають в кейнсіанській теорії.

Пропозиція грошей — кількість грошей, яка може бути запропонована населенню і фірмам для користування у певний період часу. Особливості пропозиції грошей: 1)виготовлення грошей – це монополія держави; 2)всі країни світу мають одну офіційну валюту; 3)велика роль цін і інфляції в економіці. 4)при наявності інфляції слід розрізняти два поняття % ставки – номінальну і реальну.

Фактори, що визначають пропозицію грошей: *грошова база *норма обов’язкових мінімальних банківських резервів *резерви комерційних банків *частка готівкових грошей у загальній сумі платіжних засобів населення*характер реальної поведінки економічних суб’єктів *зміни в структурі ринку.

49. Пропозиція грошей. Грошові агрегати М1, М2, М3. Грошовий мультиплікатор.

Пропозиція грошей — кількість грошей, яка може бути запропонована населенню і фірмам для користування у певний період часу. Для виміру грошової маси використовують грошові агрегати (в порядку зменшення ліквідності). Складові частини кожного грошового агрегату: Агрегат М1 – „гроші для угод”. До них відносять металеві та паперові гроші, поточні рахунки в банку, акредитиви, депозити, а частка готівкових грошей в обігу складає не більше 5%, акредитивів – 15%. Агрегат М2 – „гроші в широкому розумінні слова”. Це гроші М1, до яких додаються заощаджувальні рахунки, тимчасово вилучені з обігу та строкові депозити розміром до 0,5 млн. грн. Агерагат М3 – великі строкові депозити (більш 0,5 млн. грн.), які є довгостроковими, додані до агрегату М2. Поряд із агрегатами М1, М2 та М3 використовується агрегат L, який враховує в складові грошової маси різні види цінних паперів з довгостроковим (більше 18 міс.) терміном погашення. Грошові агрегати характеризують пропозицію грошей, тобто вся грошова маса, яка знаходиться в обігу, і складає грошову пропозицію. Грошовий мультиплікатор — частина надлишкових резервів, яку система комерційних банків може використати для збільшення кількості грошей в обігу. Він разом з грошовою масою впливає на грошову пропозицію. Грошова маса – сукупний обсяг готівки (паперових грошей та монет) і поточних чекових рахунків.

50. Рівновага на грошовому ринку та механізм її підтримки. Формування ставки відсотку. Ефект Фішера.

Якщо поєднати на графіку попит та пропозицію, то отримуємо рівноважну ставку позичкового відсотку (r).

S_M = D_M; D_M = R* У_n; D_M = R* У_n – αr; де: α – коефіцієнт чуттєвості зміни попиту на гроші в залежності від зміни r. S_M = M / P; R * У_n – hr = M / P.; Зміна рівноваги на грошовому ринку обумовлена умовами: S_M = const.; r₁ > r

S_M зростає.

r₁ < r

S_M < D_M; Рівновага на грошовому ринку формується в точці перетину попиту та пропозиції.

S_M=М / Р; D_M = R*У_НД – nr; S_M = D_M.

51. Кредитно-грошова (монетарна) політика, її мета, види та засоби.

Кредитно – грошова (монетарна) політика – це регулювання розмірів емісії грошей, величини і структури грошової маси в цілях стабілізації національної економіки, підтримання рівня зайнятості, контролю над інфляцією та стимулювання економічного зростання. Основні засоби грошово – кредитної політики: *регулювання офіційної облікової ставки по кредитах, які надає НацБанк *установлення обов’язкової резервної норми Національним Банком для комерційних банків. *операції на відкритому ринку (ринку цінних паперів). В деяких країнах державні банки вдаються до таких методів: *встановлення кредитних обмежень *лімітування рівня відсоткової ставки по депозитах і кредитах комерційним банкам *портфельні обмеження. Вибір та поєднання грошово – кредитних інструментів залежить від завдань, які вирішує НацБанк на тому чи іншому етапі економічного розвитку національної економіки. Види:*Стимулююча (полягає у купівлі цінних паперів, зниженні норми резервних вимог, зниженні відсоткової ставки). Всі ці заходи призводять до зростання пропозиції на ринку грошей, а тому ця політика отримала назву „політики дешевих грошей” *Стримуюча „політика дорогих грошей” (використовує продаж цінних паперів, зростання норми резервних вимог, підвищення облікової ставки).

52. Модель „IS” як модель рівноваги на товарному ринку. Її графічна побудова та алгебраїчне доведення.

Модель “IS” – це геометричне місце точок рівноваги на товарному ринку, Кожна з цих точок відображає зв’язок обсягу НД та ставки позичкового відсотку (r) при рівновазі на товарному ринку.

Модель “IS”

О₁ та О₃ показують рівновагу на товарному ринку.

IS має від’ємний кут похилу.

Якщо r зростає, тоді інвестиції зменшуються.

Якщо r зменшується, тоді інвестиції зростають, ∆У_НД зростає через MULT.

Алгебраїчне виведення ф-ції IS.

АЕ = У_НД

С І G NX = У_НД

С = С_а МРС * У_НД (1-t)

І = І_а – nr = I_a – αr

G = G_a

NX = NX_a – MPM * У_НД – dr

де: α – коефіцієнт відчуття зміни інвестицій під впливом зміни r;

МРМ – гранична схильність до імпорту;

D – коефіцієнт відчуття зміни NX під впливом зміни r.

С_а МРС * У_НД (1-t) I_a– αr G_a NX_a –MPM * У_НД –dr = У_НД

(I_a C_a G_a NX_a) – r *(α d)= У_НД[1- MPC (1-t) MPM]

I_a C_a G_a NX_a— У_НД[1- MPC (1-t) MPM] = r *(α d)

_

r = I_a C_a G_a NX_a / (α d) — У_НД * 1- MPC (1-t) MPM / (α d)

IS буде пологою, якщо: α – великий, d – великий, МРС – велика, МРМ – мала, t – мале.

IS буде крутою, якщо: α – малий, d – малий, МРС – мала, МРМ – велике, t – велике.

IS буде здвигатися вправо при умові, якщо її складові частини планових витрат будуть зростати (через MULT).

53. Модель „LM” як модель рівноваги на грошовому ринку, її графічна побудова. Алгебраїчне доведення функції „LM”.

LM – це геометричне місце точок рівноваги на грошовому ринку. Кожна з цих точок відображає взаємозв’язок ставки позичкового відсотку (r) та обсягу НД, при якій досягається рівновага на грошовому ринку.

LM має додатній кут нахилу (гострий).

Аналітична специфікація LM.

S_M = D_M S_M = S_Ma = M / P

де: S_M – пропозиція грошей, яку визначає НБУ.

D_M = R* У_п

D_M = R* У_п – nr

M / P = R* У_п – nr

М = (R* У_п – nr) * P

r = P *R* У_п – М / P*n

r = P *R* У_п / P*n – М / P*n

LM = r = R / n * У_п – 1 / n * М / P

де: — n – коефіцієнт чуттєвості зміни попиту на гроші під впливом зміни r;

— R / n – кут нахилу LM;

— R – коефіцієнт зберігання в касах.

Якщо R великий, то LM крута.

Якщо R малий, то LM полога.

LM крута: R — великий, n – мала.

LM полога: R — малий, n – велике.

54. Модель подвійної рівноваги „IS – LM”.

Модель IS-LM (IS — інвестиції — заощадження, LM — ліквідність — гроші) — модель, що дає можливість визначити рівноважні Yнд і r, коли і товарний і грошовий ринки знаходяться в рівновазі. Основні рівняння моделі IS-LM. *Y=C I G Xn – основна макроекономічна тотожність *C=a b(Y-T) – функція споживання, де T=Ta tY *I=c-dR – функція інвестицій *Xn=g-m’Y-nR – функція чистого експорту *M/P=kY-hR – функція попиту на гроші. Внутрішні змінні моделі: Y(доход), C(споживання), I(інвестиції), Xn (чистий експорт), R(ставка відсотку). Зовнішні змінні моделі: G(державні видатки), Ms (пропозиція грошей), t (податкова ставка). Емпірічні коефіцієнти (a,b,c,d,g,m,n,k,h) позитивні і відносно стабільні. У короткостроковому періоді, коли економіка знаходиться поза станом повної зайнятості ресурсів (Y¹Y*), рівень цін P фіксований (визначений), а розміри ставки відсотка R і сукупного прибутку Y рухливі. Оскільки P=const, остільки номінальні і реальні значення всіх перемінних збігаються. Рівновага в моделі досягається в точці перетинання кривих IS і LM.

Алгебраїчно рівноважний обсяг виробництва може бути знайдений шляхом підстановки значення R із рівняння IS у рівняння LM і рішення останнього відносно Y:

(за умови, що T=Ta t*Y)

Економічна рівновага в моделі IS-LM визначається точкою, у якій перетинаються криві IS і LM (точка Е). Вона визначає таку ставку процента (R₀) і рівень доходу (Y₀), які задовольняють умови рівноваги як товарного, так і грошового ринків. При цьому крива IS дає такі комбінації процентної ставки (R) і національного доходу (Y), які забезпечують рівновагу ринку товарів і послуг, а крива LM — такі їх комбінації, що задовольняють умови рівноваги грошового ринку. При фіксованому рівні цін P рівноважне значення Y буде єдиним. Рівноважне значення процентної ставки R може бути знайдене шляхом підстановки рівноважного значення Y у рівняння IS або LM і рішення його відносно R.

55. Взаємодія фіскальної та монетарної політики. Кейнсіанський передавальний механізм.

Економісти кейнсіанського спрямування використовують модель IS-LM для аналізу впливу на національний дохід і зайнятість змін фіскальної, або бюджетно-податкової, політики (змін державних витрат і податків) і кредитно-грошової політики (змін грошової маси). Дана модель показує: ці дві форми державного регулювання національної економіки взаємопов’язані, вони доповнюють одна одну. Реалізація заходів у одній сфері здійснює вплив на іншу. Зокрема, стимулююча грошово-кредитна політика не лише зміщує криву LM вправо, але й зменшує рівноважну ставку процента і збільшує рівноважний дохід, що неминуче призведе до зміни обсягу інвестицій і ситуації на товарному ринку. Стимулююча бюджетно-податкова політика, яка зумовлює переміщення кривої ІS вгору підвищує рівноважну ставку процента, обсяг рівноважного доходу і, водночас, змінює ситуацію на грошовому ринку. Модель IS-LM дає інструменти для аналізу наслідків фіскальної і грошово-кредитної політики у довгостроковому і короткостроковому планах. У тривалому періоді ціни гнучкі (еластичні), що дає можливість визначити напрями та інструменти економічної політики. У короткому періоді ціни нееластичні, тому дана модель використовується для аналізу того, як зміни в економічній політиці впливають на стан національної економіки.

56. Відносна (порівняльна) ефективність фіскальної та монетарної політики при жорстких цінах. Ефект витіснення.

Відносна ефективність фіскальної і монетарної політики визначається в залежності від: а) ступеня чутливості функцій інвестицій і чистого експорту до динаміки ринкової ставки відсотка; б) ступеня чутливості попиту на гроші до динаміки ринкової ставки відсотка. Сутність ефекту витіснення полягає в тому, що стимулююча фіскальна політика буде в тенденції вести до росту процентних ставок і скороченню інвестиційних витрат, у такий спосіб послаблюючи або цілком підриваючи стимулюючий ефект фіскальної політики. Відносна ефективність стимулюючого фіскальної політики визначається розміром ефекту витіснення. Якщо ефект витіснення менше, чим ефект росту випуску, то, за інших рівних умов, фіскальна політика ефективна. Стимулююча фіскальна політика відносно неефективна, якщо ефект витіснення перевершує ефект приросту випуску. Відносна ефективність стимулюючої монетарної політики визначається розміром стимулюючого ефекту від збільшення грошової маси і зниження процентних ставок на динаміку інвестицій і чистого експорту. Цей стимулюючий ефект протилежний ефекту витіснення. Стимулююча грошово-кредитна політика відносно неефективна при високій чутливості попиту на гроші до динаміки R, а також низькій чутливості інвестицій і чистого експорту до динаміки ставки відсотка.

57. Графічна модель переходу від моделі „IS – LM” до моделі „сукупний попит – сукупна пропозиція”.

Модель „IS-LM” з гнучкими цінами відображає поведінку економіки в довгостроковому періоді та є переходом до моделі неокласиків „AD-AS”.

Зростання рівня цін з p до p1 при незмінному обсязі реального національного доходу призводить до зростання номінального національного доходу (Y). Це у свою чергу викликає зростання попиту на гроші з DM до DM1. При незмінній пропозиції грошей SM відбувається зсув кривої DM праворуч. Збільшення попиту на гроші підвищує відсоткову ставку r до r1. Це спричиняє до зниження обсягів інвестицій та чистого експорту. Внаслідок таких змін обсяг виробництва на товарному ринку знижується з Y до Y1. Це позначається на сукупному попиті та моделі „AD-AS”.

Взаємозв’язок між моделями „IS-LM” та „AD-AS” характеризує наступний логічний ланцюг:

p ↑ ==> Yn ↑ ==> DM ↑ ==> r ↑ ==> I ↓, NX ↓ ==> Y ↓.

58. Використання моделі „IS – LM” в економічній політиці.

Економісти кейсіанського спрямування використовують модель IS-LM для аналізу впливу на національний дохід і зайнятість, змін фіскальної або бюджетної податкової політики (змін державних витрат і податків) ікредитно-грошової політики (змін грошової маси) . Дана модель показує: ці дві форми державного регулювання національної економіки взаємопов’язані, вони доповнюють одна одну. Реалізація заходів у одній сфері здійснює вплив на іншу. Зокрема, стимулююча грошово-кредитна політика не лише зміщує криву LM вправо, але й зменшує рівноважну ставку процента збільшує рівноважний дохід, що неминуче призведе до зміни обсягу інвестицій і ситуації на товарному ринку. Стимулююча бюджетна податкова політика, яка зумовлює переміщення кривої IS вгору підвищує рівноважну ставку процента, обсяг рівноважного доходу і водночас, змінює ситуацію на грошовому ринку. Модель IS-LM дає інструменти для аналізу наслідків фіскальної грошово-кредитної політики у довгостроковому і короткостроковому планах. У тривалому періоді ціни гнучкі (еластичні), що дає можливість визначити напрями та інструменти економічної політики. У короткому періоді ціни нееластичні, тому дана модель використовується для аналізу того, як зміни в економічній політиці впливають на стані національної економіки На закінчення варто зауважити, щомодель IS-LM вперше була запропонована у 1939 році англійським теоретиком Дж.Гіксом (пізніше — Нобелівським лауреатом), а потім розвивалась неокейнсіанцями.

59. Вибір моделі макроекономічної політики в Україні.

Прийняття рішень стосовно здійснення вибору моделей макроекономічної політики визначається з урахуванням всіх наявних економічних обставин, особливостей. Щодо України, то наша країна виділяє такі основні напрямки макроекономічної політики: Бюджетна політика (сполучення ринкового і державного методів регулювання економіки, забезпечення збалансування бюджету). Грошово – кредитна політика (зміна дисконтної ставки НацБанку, зміна норм обов’язкових резервів, операції на відкритому ринку, регулювання ціноутворення і грошового обігу, антиінфляційні заходи). Фіскальна політика (удосконалення системи оподаткування, визначення податкових ставок та їх диференціація).

60. Економічні цикли: сутність, структура, види та причини.

Економічний цикл – це послідовність економічних змін, яка складається з фаз, що повторюються та випливають одна з одної. Структура економічного циклу: 1)„Економічне зростання” – характеризується нарощуванням (поліпшенням) усіх макроекономічних показників. 2)„Економічний спад (криза)” – характеризується зниженням (погіршенням) усіх макроекономічних показників. 3„Депресія (стагнація)” – характеризується припиненням падіння макроекономічних показників. 4„Економічне пожвавлення (оживлення)” – характеризується початком повільного зростання (поліпшення) макроекономічних показників. Види циклів за тривалістю: * короткі хвилі (цикли Китчина) – періодичність від 3 до 5 років.Їх причини пов’язують з особливостями відтворення (динаміки) товарно-матеріальних цінностей на підприємствах та з кризовим станом грошового ринку; *цикли Джаглера з періодичністю 7-11 років (середні хвилі в економіці). Причини – періодичність масового оновлення основного капіталу та підсумок взаємодії багатьох грошово-кредитних факторів; *цикли Кузнеца – біля 20 років. Причини – співпадання нижчих точок на грошовому і товарному ринках; *цикли Кондратьєва (великі цикли кон’юнктури, довгі хвилі) – 45-54 роки. Причини – періодичність кардинальних науково-технічних перетворень; *вікові – 100 і більше років, характерні для сільського господарства і галузей добувної промисловості.

61. Динаміка макроекономічних показників на фазах економічного циклу.

Економічний цикл – це послідовність економічних змін, яка складається з фаз, що повторюються та випливають одна з одної. I фаза – „ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ” – характеризується нарощуванням (поліпшенням) усіх макроекономічних показників, зокрема ВНП, залученням нових ресурсів та інтенсифікацією їхнього використання. II фаза — „ЕКОНОМІЧНИЙ СПАД (КРИЗА)”–характеризується зниженням (погіршенням) усіх макроекономічних показників, зокрема ВНП, коли більшість підприємств становляться банкрутами внаслідок згортання виробництва. III фаза – „ДЕПРЕСІЯ (СТАГНАЦІЯ, ЗАСТІЙ або СТАБІЛІЗАЦІЯ)”–характеризується припиненням падіння макроекономічних показників, оскільки вони досягли найнижчого рівня, перегрупуванням підприємств, що вижили під час спаду, і створенням бази для нового відродження. Іноді II і III фази об’єднані. IV фаза – „ЕКОНОМІЧНЕ ПОЖВАВЛЕННЯ (ОЖИВЛЕННЯ)”–характеризується початком повільного зростання (поліпшення) макроекономічних показників.

62. Економічний занепад та форми його прояву.

Економічний занепад – довготривалий, стійкий спад рівня економіки, тобто процес найменш ефективного використання виробничих, трудових, інноваційних та фінансових факторів у довгостроковому періоді, що характеризується порушенням стану рівноваги в короткостроковому проміжку та із поступальним спаданням валового національного продукту. Економічний занепад проявляється у всіх сферах економічного життя країни, що автоматично відображається у соціальній сфері суспільства. Серед основних форм прояву економічного занепаду доцільно виділити наступні: *зниження загального економічного рівня розвитку *низькі темпи розвитку промисловості *спадання загального обсягу виробництва *мала ефективність використання виробничих, фінансових, трудових та інших факторів.

63. Безробіття: сутність, структура, вимірювання та соціально-економічні наслідки.

Безробіття – це вивільнення частини робочої сили з усіх сфер економіки, де вона стає зайвою в даний момент з точки зору нарощування норми прибутку і підвищення ефективності виробництва. Безробітні – це особи, які знаходяться у працездатному віці, є здоровими, активно шукають роботу і не можуть її знайти. Якщо безробітний реєструється на біржі праці або у центрі зайнятості (бюро працевлаштування), то він стає офіційно зареєстрованим безробітним і має право на виплати з безробіття. Робоча сила – це сукупність зайнятих і безробітних, тобто населення у працездатному віці (від 16 до 60 років – чоловіки, до 55 років – жінки). Види безробіття:* фрикційне безробіття – це тимчасова втрата роботи на добровільній основі, яка характерна для висококваліфікованих працівників, що шукають і очікують роботу (відповідно до кваліфікації) з метою покращення умов праці та зростання її оплати; *структурне безробіття – пов’язане з технологічними зсувами у виробництві, які змінюють структуру попиту на робочу силу, коли старі професії і галузі виробництва замінюються новими. *циклічне безробіття – являє собою відхилення фактичного рівня безробіття від природного, є характерним для фаз економічного спаду і стагнації. Рівень безробіття (U) визначається за формулою:

. кількість безробітних

U = ────────────── * 100%.. .

. робоча сила

Природний рівень безробіття (U*) – це рівень, який передбачає використання робочої сили повною мірою притаманний будь-якій фазі циклу, в тому числі і фазі економічного зростання. Природний рівень безробіття (U*) визначається за формулою: U* = Uфр Uстр , де Uфр – рівень фрикційного безробіття, %; Uстр – рівень структурного безробіття, %. Фактичний рівень безробіття визначається за формулою: U = Uфр Uстр Uцикл , де Uфр – рівень фрикційного безробіття, %; Uстр – рівень структурного безробіття, %; Uцикл – рівень циклічного безробіття, %. Циклічним безробіттям називають перевищення фактичного рівня безробіття над природним. Його величина знаходиться з виразу: Uцикл = U — U*, де U > U*. Співвідношення між зміною циклічного безробіття і обсягом виробництва ВНП визначається за допомогою закону Оукена. Економічні розрахунки згідно із законом Оукена здійснюються за формулою:

. . . . . . Y – Y*

. . . . . ────── = — β * (U – U*),. . . .

. . . . . . . Y*

де Y – фактичний обсяг виробництва ВНП;. Y* — потенційний обсяг виробництва ВНП;

β – емпіричний коефіцієнт еластичності (чутливості) зміни ВНП до динаміки циклічного безробіття; U – фактичний рівень безробіття, частки одиниці; U*– природний рівень безробіття, частки одиниці.

Закон Оукена.

Співвідношення між зміною циклічного безробіття і обсягом виробництва ВНП визначається за допомогою закону Оукена. Закон Оукена формулюється таким чином: Перевищення фактичного рівня безробіття над природним на 1% призводить до втрат ВНП порівняно з його потенційним обсягом на 2,5% (2-3%). Економічні розрахунки згідно із законом Оукена здійснюються за формулою:

Y – Y*

────── = — β * (U – U*),

Y*

де Y – фактичний обсяг виробництва ВНП; Y* — потенційний обсяг виробництва ВНП; β – емпіричний коефіцієнт еластичності (чутливості) зміни ВНП до динаміки циклічного безробіття; U – фактичний рівень безробіття, частки одиниці; U*– природний рівень безробіття, частки одиниці.

65. Державне регулювання рівня безробіття.

Ринкова система не може вважатися саморегулюючою і потребує планомірного і цілеспрямованого державного регулювання. Державне регулювання рівня безробіття здійснюється за 3 основними принципами: *Працевлаштування незайнятого населення та надання допомоги щодо підготовки і перепідготовки кадрів (біржі праці) *Стимулювання формування гнучкого ринку праці. Правове забезпечення трудових відносин *Соціальний захист потерпілих від безробіття людей (система допомог) Методи державного забезпечення зайнятості. Прямі методи: *Законодавче регулювання умов найму та використання робочої сили (трудове законодавство). *Стимулювання створення нових робочих місць та пропозиції робочої сили. *Заходи щодо збереження та підвищення рівня зайнятості на підприємствах. Непрямі методи: *Державна фінансова політика (асигнування та субсидії). *Монетарна політика (регулювання грошового обігу). *Фіскальна політика (зміна податкових ставок). *Виплати різних допомог пo безробіттю та ін.

66. Політика зайнятості в Україні.

Зайнятість – це певна сукупність соціально-економічних відносин між людьми з приводу забезпечення працездатного населення робочими місцями., формування, розподілу та перерозподілу трудових ресурсів з метою його участі в суспільно-корисній праці і забезпечення розширеного, нормального відтворення робочої сили. Розрізняють 2 основні види зайнятості: Повна зайнятість – використання всіх наявних ресурсів для виробництва товарів і послуг, включаючи й такий ресурс як робоча сила. Неповна зайнятість – неспроможність національної економіки внаслідок певних обставин досягти належного обсягу виробництва товарів і послуг. Показник неповної зайнятості є однією з головних причин нестабільності економічного розвитку в Україні. На сучасному етапі за ринкових умов в Україні спостерігається зростання показника безробіття. Це означає, що в країні наявна неповна зайнятість. Методи державного забезпечення зайнятості Прямі методи: *Законодавче регулювання умов найму та використання робочої сили (трудове законодавство). *Стимулювання створення нових робочих місць та пропозиції робочої сили. *Заходи щодо збереження та підвищення рівня зайнятості на підприємствах. Непрямі методи:*Державна фінансова політика (асигнування та субсидії). *Монетарна політика (регулювання грошового обігу). * Фіскальна політика (зміна податкових ставок). * Виплати різних допомог пo безробіттю та ін.

67. Інфляція: сутність, причини та вимірювання.

Інфляція – це стійка тенденція до зростання середнього (загального) рівня цін. Темп інфляції (π) – це відносна зміна середнього (або загального) рівня цін. Основними причинами інфляції є: 1)грошова емісія, незабезпечена товарною масою; 2)кредитна емісія; 3)криза валютно-фінансової системи; 4)зростання бюджетного дефіциту та державного боргу; 5)мілітаризація економіки, оскільки вона є причиною збільшення видатків бюджету, додаткового поглинання матеріальних та трудових ресурсів, а отже, вилучення їх із сфери виробництва споживчих товарів, збільшення споживчого попиту з боку зайнятих в оборонній промисловості; 6)державна монополія; 7)монополізм підприємств; 8)диспропорції в економіці; 9)механізм оподаткування (при збільшенні податку на прибуток проявляється тенденція до зниження обсягів виробництва); 10)інфляція цінової надбавки (підвищення цін з метою компенсації майбутніх збитків, які можливі в результаті організаційної реструктуризації в економіці).

68. Види інфляції.

Інфляція – це стійка тенденція до зростання середнього (загального) рівня цін. Темп інфляції (π) – це відносна зміна середнього (або загального) рівня цін. Види інфляції: Природна інфляція (π*) складає 2-3% на рік та характерна для повної зайнятості ресурсів і потенційного обсягу виробництва ВНП. Повзуча (повільна) інфляція — < 20% на рік; галопуюча – 20-100% на рік; гіперінфляція – 100-1000% на рік; супергіперінфляція — > 1000% на рік. Відповідно до причин виникнення розрізняють: 1) інфляція попиту ( виникає внаслідок зростання сукупного попиту за умови, що фактичний обсяг ВНП близький до потенційного, а сукупний попит (AD) зростає швидше за виробничий потенціал економіки, а тому ціни, намагаючись урівноважити попит і пропозицію, зростають). 2) інфляція пропозиції (витрат)( зростання цін пов’язане із зростанням сукупних витрат у періоди високого рівня безробіття і надмірних витрат виробничих ресурсів).

69. Шляхи подолання інфляції.

Основні шляхи подолання інфляції: *обмеження емісії грошей *адміністративні методи обмеження темпів зростання цін (сповільнення зростання зарплати, фіксовані ціни, адміністративне регулювання на валютному ринку) *приборкання інфляційних очікувань *стабілізація валютного курсу *реструктуризація національної економіки *всебічне стимулювання ринкових відносин як необхідних умов макроекономічної стабілізації та швидкого економічного зростання. Стагфляція — це ситуація в економіці, коли одночасно відбувається підвищення рівнів інфляції та безробіття на тлі загального спаду виробництва.

70. Антиінфляційна політика держави.

Антиінфляційна політика держави має два види: 1) адаптивна політика (політика градуювання), яка проявляється у пристосуванні до умов інфляції, у пом’якшенні її негативних наслідків, поступовому зниженні темпів зростання грошової маси. Основними заходами адаптивної політики виступають: стабілізація інфляційних очікувань;поступове обмеження грошової пропозиції;індексація грошових доходів населення; застосування політики „цін та доходів” (уряд або заморожує ціни і номінальні доходи, або „прив’язує” зростання рівня цін до зростання заробітної плати, а зростання заробітної плати – до підвищення продуктивності праці. Політика „цін та доходів” може бути ефективною, якщо вона не створює небезпеку перетворення відкритої інфляції на приховану; укладання договорів з підприємцями та профспілками про темпи зростання цін та заробітної плати; 2) активна політика (шокова терапія), яка базується на різкому скороченні темпів зростання грошової маси. Вона є особливо прийнятною в умовах гіперінфляції. Основними заходами активної політики виступають: а) заходи загального характеру: контроль за грошовою масою;заборона емісійного фінансування Державного бюджету;проведення грошової реформи конфіскаційного типу;стабілізація інфляційних очікувань;реструктуризація економіки;регулювання валютного курсу;підвищення ступеня товарності економіки;приватизація;засоби збільшення норми заощаджень та зменшення їхньої ліквідності;б) заходи, спрямовані проти інфляції попиту: зменшення державних витрат;збільшення податків;скорочення дефіциту Державного бюджету;стабілізація валютного курсу;в) заходи, спрямовані проти інфляції витрат: стримування зростання факторних доходів та цін;зниження податків на бізнес та прибуткового податку з громадян в рамках „економіки пропозиції” (уряд повинен проводити такі заходи, які сприяють зміщенню довгострокової кривої сукупної пропозиції (AS) праворуч без її руху вгору.

71. Взаємозв’язок безробіття та інфляції. Крива Філіпса.

Основними завданнями економічної політики є досягнення низького рівня безробіття та низького рівня інфляції. В короткостроковому періоді між рівнями інфляції та рівнями оез-робіття існує обернена залежність, яка має назву кривої Філіпса

Крива Філіпса стверджує, що рівень інфляції залежить від трьох факторів: *очікуваної інфляції; *циклічного безробіття, тобто відхилення фактичного рівня безробіття від його природного значення; *шокових змін пропозиції. Три зазначені фактори зводяться воєдино у рівняння кривої Філіпса:

Інфляція= Очікувана інфляція -/3-Циклгчне безробіття Шоки пропозиції, де — параметр, який показує, наскільки сильно реаґує інфляція на динаміку циклічного безробіття; цей коефіцієнт завжди більший від нуля. Зазначте, що перед показником циклічного безробіття стоїть знак «мінус»: при високому рівні безробіття спостерігається тенденція до зменшення темпів інфляції. Таким чином, у короткостроковому періоді економічна політика, спрямована на швидке зниження рівня безробіття, призводитиме до прискорен­ня інфляції. Треба вибрати між: *політикою, спрямованою на економічне пожвавлення, з високими темпами приросту ВВП, що швидко знизить безробіття. *політикою пожвавлення, з повільним приростом ВВП, що дає змогу сповільнити інфляцію, але за рахунок тривалого безробіття. Цей вибір залежатиме від очікуваного рівня інфляції: чим більшим буде цей рівень, тим вище розміщуватиметься крива Філіпса. А це значить, що фактичний рівень інфляції буде вищим для будь-якого рівня безробіття.

72. Стагфляція та її трактування в сучасній неокласичній макроекономіці.

В умовах стагфляції організованому робочому профспілковому руху доводиться вирішувати два важко сумісні завдання: по — перше, відстоювати право трудящих на працю, коли безробіття приймає масовий характер, по — друге, боротися за збереження рівня доходів, виплат із соціальних фондів шляхом індексації платежів, т. е. збільшення їх розміру відповідно до темпом зростання цін. Політика держави щодо подолання стагфляції включає в себе як заходи зі стимулювання економічного зростання, так і дефляційні заходи, спрямовані на запобігання зростанню цін. У 80 — ті р. р. вона ведеться у всіх основних капіталістичних країнах з неоконсервативних позицій і характеризується такими рисами. По — перше, відбувається цілеспрямоване розширення сфери ринкових конкурентних засад в економіці. З цією метою здійснюється ряд заходів по дорегулювання галузей інфраструктури, кредитної системи, ринку робочої сили. Проводиться реприватизація частини державних підприємств, послаблюється екологічний контроль. По — друге, проводиться жорстка реструктівная кредитно — грошова політика: переглядається структура бюджетних витрат і доходів. По — третє, робляться зусилля по зниженню всіх непродуктивних соціальних витрат. На рівні окремого підприємства — це заморожування реальної заробітної плати при зростанні продуктивності праці. Стагфляція – ситуація в економіці коли одночасно відбувається підвищення рівнів інфляції та безробіття при загальному складі вир-ва. Явище стагфляції можна показати за допомогою графіка

73. Шляхи подолання стагфляції.

В умовах стагфляції організованому робочому профспілковому руху доводиться вирішувати два важко сумісні завдання: по — перше, відстоювати право трудящих на працю, коли безробіття приймає масовий характер, по — друге, боротися за збереження рівня доходів, виплат із соціальних фондів шляхом індексації платежів, т. е. збільшення їх розміру відповідно до темпом зростання цін. Політика держави щодо подолання стагфляції включає в себе як заходи зі стимулювання економічного зростання, так і дефляційні заходи, спрямовані на запобігання зростанню цін. У 80 — ті р. р. вона ведеться у всіх основних капіталістичних країнах з неоконсервативних позицій і характеризується такими рисами. По — перше, відбувається цілеспрямоване розширення сфери ринкових конкурентних засад в економіці. З цією метою здійснюється ряд заходів по дорегулювання галузей інфраструктури, кредитної системи, ринку робочої сили. Проводиться реприватизація частини державних підприємств, послаблюється екологічний контроль. По — друге, проводиться жорстка реструктівная кредитно — грошова політика: переглядається структура бюджетних витрат і доходів. По — третє, робляться зусилля по зниженню всіх непродуктивних соціальних витрат. На рівні окремого підприємства — це заморожування реальної заробітної плати при зростанні продуктивності праці. Стагфляція – ситуація в економіці коли одночасно відбувається підвищення рівнів інфляції та безробіття при загальному складі вир-ва. Явище стагфляції можна показати за допомогою графіка

74. Зміст та чинники економічного зростання.

Економічне зростання є надзвичайно складним явищем. З даного приводу відомий американський історик економічної думки Б. Селігмен зазначав, що задовільна теорія економічного зростання повинна враховувати природні ресурси, політичні інститути, законодавство, а також багато психологічних і соціальних факторів. Сутність поняття «економічне зростання» можна визначити як кількісне збільшення та якісне вдосконалення за відповідний період результатів виробництва (товарів, послуг) та його основних факторів. У західній літературі під цим терміном прийнято розуміти збільшення обсягів товарів і послуг, створених за даний період. Головною метою економічного зростання є збільшення обсягів економічних благ, що сприяє поліпшенню життя населення, створенню стабільної сприятливої соціально-політичної ситуації в країні, підвищенню її міжнародного авторитету. З точки зору етимології (походження) терміну «зростання» близьким є поняття «розвиток», але останнє ширше за змістом. У теоретичному і практичному аспектах поняття «економічне зростання» тісно пов’язане з терміном «розширене відтворення», але за своїм змістом — це не тотожні економічні категорії. Так, остання (розширене відтворення) охоплює процеси як на макрорівні (національна, світова економіка), так і на мікрорівні (галузь, підприємство). Економічне зростання характеризує стратегічні цілі руху економіки в основному на макрорівні (національному чи світовому). Тут на перший план висувається проблема кількісного та якісного розвитку національної економіки. Сам механізм економічного зростання, як правило, у західній економічній літературі розглядається незалежно від існуючих соціально-еконо-мічних відносин у тій чи іншій країні.

75. Екстенсивне та інтенсивне економічне зростання.

Відокремлюють два основних типи економічного зростання: екстенсивний та інтенсивний. Екстенсивний тип економічного зростання забезпечується за рахунок кількісного збільшення обсягів функціонуючих факторів виробництва і практично за збереження незмінними їх попередніх техніко-технологічних параметрів. Інтенсивний тип економічного зростання характеризується розширенням виробництва на основі якісного поліпшення всіх його факторів, тобто раціонального використання всього виробничого потенціалу. Як відхилення від закономірного процесу економічного розвитку в окремі періоди для ряду країн може мати (і має) місце регресивний тип зростання, для якого характерне тривале зниження обсягів суспільного виробництва. Щодо основних типів економічного зростання, то на практиці вони не існують в абсолютних формах. У реальному житті вони проявляються або як переважно екстенсивний, або як переважно інтенсивний тип економічного зростання.

1. Об’єкт і предмет макроекономіки. Макроекономічні цілі і засоби їх досягнення.

2. Функції макроекономіки.

3. Макроекономіка та економічна політика.

4. Функціональний метод в макроекономіці.

5. Моделювання в макроекономіці: поняття та види моделей.

6. Економіко-математичне моделювання: види змінних та засоби їх вимірювання.

7. Графічні моделі та їх роль у прийнятті рішень.

8. Економічний кругообіг. Схеми кругообігу в закритій, відкритій економіці без державних дій та за участю держави.

9. Аналіз економічного кругообігу в закритій економіці: діаграма грошових потоків, система рахунків, матриця кругообігу, система рівнянь для розрахунку макроекономічних показників.

10. Аналіз економічного кругообігу у відкритій економіці без державних дій: діаграма грошових потоків, система рахунків, матриця кругообігу, система рівнянь для розрахунку макроекономічних показників.

11. Умови рівноваги в моделі економічного кругообігу. Модель „ін’єкції – вилучення”.

12. Валовий внутрішній продукт та способи його вимірювання.

13. Номінальний і реальний валовий внутрішній продукт. Дефлятор ВВП.

14. Міжгалузеві баланси та система національних рахунків. Принципи побудови СНР за стандартами ООН. Етапи вдосконалення СНР.

15. Проблеми втілення системи національних рахунків в Україні.

16. Неокласичне трактування макроекономічної рівноваги за умов досконалої конкуренції.

17. Принципи та інструменти неокласичної макроекономічної теорії.

18. Рівновага на ринку ресурсів (праці) та формування рівноважної ставки заробітної плати.

19. Рівновага на ринку грошей в неокласичній теорії.

20. Рівновага на ринку позичкових коштів та формування рівноважної ставки відсотку в неокласичній моделі макроекономіки.

21. Умови рівноваги на ринку товарів і послуг.

22. Сукупний попит та фактори, що його визначають. Кількісне рівняння обміну.

23. Економічні ефекти, що визначають спадний характер кривої сукупного попиту.

24. Фактори сукупного попиту. Рівень цін, нецінові фактори.

25. Споживання, заощадження й інвестиції та фактори, що їх визначають (за неокласичним трактуванням).

26. Державні закупівлі.

27. Сукупна пропозиція та фактори, що її визначають.

28. Крива сукупної пропозиції в довгостроковому та в короткостроковому періодах.

29. Рівновага на національному ринку. Модель загальної економічної рівноваги „сукупний попит – сукупна пропозиція”.

30. Використання моделі „AD – AS” для обґрунтування стабілізаційної політики держави.

31. Порівняльна характеристика неокласичної та кейнсіанської моделей макроекономіки.

32. Принципи кейнсіанського моделювання макроекономіки.

33. Фактори, що визначають динаміку споживання, заощаджень та інвестицій в кейнсіанській моделі макроекономіки.

34. Кейнсіанська модель „витрати – випуск” („кейнсіанський хрест”).

35. Фактичні та планові видатки, їх структура. Графічна модель сукупних планових видатків.

36. Механізм досягнення рівноваги на товарному ринку в кейнсіанській теорії.

37. Рівноважна модель „ін’єкції – вилучення” та її використання для обґрунтування фіскальної політики держави.

38. Мультиплікатор автономних видатків.

39. Коливання рівноважного рівня випуску навколо економічного потенціалу.

40. Рецесійний та інфляційний розриви в макроекономіці.

41. Взаємозв’язок моделей „сукупний попит – сукупна пропозиція” та „кейнсіанського хреста”.

42. Бюджетно-податкова (фіскальна) політика, її засоби.

43. Дискреційна і недискреційна фіскальна політика.

44. Бюджетний дефіцит і профіцит. Засоби фінансування бюджетного дефіциту.

45. Проблеми зростання податкових надходжень до державного бюджету.

46. Неокласична і кейнсіанська теорії попиту на гроші.

47. Реальний попит на гроші. Фактори попиту на гроші в кейнсіанській теорії.

48. Пропозиція грошей та фактори, що її визначають в кейнсіанській теорії.

49. Пропозиція грошей. Грошові агрегати М1, М2, М3. Грошовий мультиплікатор.

50. Рівновага на грошовому ринку та механізм її підтримки. Формування ставки відсотку. Ефект Фішера.

51. Кредитно-грошова (монетарна) політика, її мета, види та засоби.

52. Модель „IS” як модель рівноваги на товарному ринку. Її графічна побудова та алгебраїчне доведення.

53. Модель „LM” як модель рівноваги на грошовому ринку, її графічна побудова. Алгебраїчне доведення функції „LM”.

54. Модель подвійної рівноваги „IS – LM”.

55. Взаємодія фіскальної та монетарної політики. Кейнсіанський передавальний механізм.

56. Відносна (порівняльна) ефективність фіскальної та монетарної політики при жорстких цінах. Ефект витіснення.

57. Графічна модель переходу від моделі „IS – LM” до моделі „сукупний попит – сукупна пропозиція”.

58. Використання моделі „IS – LM” в економічній політиці.

59. Вибір моделі макроекономічної політики в Україні.

60. Економічні цикли: сутність, структура, види та причини.

61. Динаміка макроекономічних показників на фазах економічного циклу.

62. Економічний занепад та форми його прояву.

63. Безробіття: сутність, структура, вимірювання та соціально-економічні наслідки.

64. Закон Оукена.

65. Державне регулювання рівня безробіття.

66. Політика зайнятості в Україні.

67. Інфляція: сутність, причини та вимірювання.

68. Види інфляції.

69. Шляхи подолання інфляції.

70. Антиінфляційна політика держави.

71. Взаємозв’язок безробіття та інфляції. Крива Філіпса.

72. Стагфляція та її трактування в сучасній неокласичній макроекономіці.

73. Шляхи подолання стагфляції.

74. Зміст та чинники економічного зростання.

75. Екстенсивне та інтенсивне економічне зростання.